М'язи. Будова, функції, види.

У людини нараховується близько 600 скелетних м’язів, які дають змогу людині переміщуватись у просторі, рухати окремими частинами тіла; є місцем запасання глікогену; завдяки специфічним рецепторам м’язового чуття допомагають контролювати положення тіла; допомагають серцю перекачувати кров.

Скелетні м’язи становлять близько 44 % маси тіла дорослої людини, спортсмени мають 50 % м’язової маси. Скелет  людини та м’язи визначають фігуру тіла.

Загальна макроскопічна будова м’яза.

1.   Кістка

2.   Проміжна сполучнотканинна оболонка

3.   Кровоносна судина

4.   М’язове волокно

5.   Фасція

6.   М’язовий пучок

7    Черевце м’яза

8.   Сухожилок

Скелетні м’язи складаються із щільно укладених груп довгастих клітин — м’язових волокон, оточених своєрідним «футляром» зі сполучної тканини, який називається фасцією.

Мінімальний структурний елемент скелетних м’язів — м’язове волокно, кожне з яких окремо є не тільки клітинною, а й фізіологічною одиницею, здатної скорочуватися. Це пов’язано з будовою такого волокна, що містить не тільки органели (ядро клітини, мітохондрії, рибосоми, комплекс Гольджі), але й специфічні елементи, пов’язані з механізмом скорочення — міофібрили. До складу останніх входять скоротливі білки актин і міозин (актин у вигляді тонких ниток, а міозин — товстих).

Чергування міофіламентів цих двох типів надає волокнам скелетних м’язів поперечної смугастості. У розслабленому м’язі товсті й тонкі міофіламенти лише дещо перекривають один одного. Коли м’яз скорочується, товсті волокна ковзають між тонкими, подібно до переплетених пальців. Унаслідок цього вкорочуються міофібрили та м’язові волокна — м’яз скорочується. Численні капіляри пронизують сполучну тканину, забезпечуючи надходження великої кількості кисню й глюкози, що потрібні для скорочення м’язів. У сполучній тканині також проходять лімфатичні судини та нерви.

волокна утворюють активну частину — черевце — найтовстішу середню частину м’яза, що переходить у пасивну частину — сухожилки, якими м’язи прикріплюються до кісток. Один із сухожилків м’яза є місцем його початку, другий — місцем прикріплення.

Початковий, нерухомий відділ м’яза називають головкою, а протилежний, перекинутий через суглоб  другої кістки,— хвостом. Сухожилок складається з паралельно розташованих колагенових волокон.

Скелетні м’язи завдяки своїй будові скорочуються від стимуляції нервовими імпульсами, тягнучи частину скелета у напрямку скорочення. Через те, що м’язи можуть лише тягнути, а не штовхати, вони розміщені на протилежних поверхнях частин скелета. Тому рух, спричинений однією групою м’язів, завжди можна нейтралізувати протилежною їй групою м’язів.

Скоротливі білки

Актин — скоротливий білок, що складається з 375 амінокислотних залишків із молекулярною масою 42 300, що становить близько 15 % м’язового білка. Під світловим мікроскопом більш тонкі молекули  виглядають світлою смужкою (так звані Ι-диски). У розчинах із малим вмістом йонів актин міститься у вигляді поодиноких молекул із кулястою структурою, однак у фізіологічних умовах, у присутності АТФ та йонів магнію, актин стає полімером і утворює довгі волокна (актин фібрилярний), які складаються з двох спірально закручених ланцюжків молекул актину. З’єднуючись з іншими білками, волокна актину набувають здатності скорочуватися, використовуючи енергію, що міститься в АТФ.

Міозин — основний м’язовий білок, вміст його в м’язах досягає 60 %. Молекули складаються з двох поліпептидних ланцюжків, у кожному з яких міститься понад 2000 амінокислот. Білкова молекула дуже велика (це найдовші поліпептидні ланцюжки, існуючі в природі), а її молекулярна маса доходить до 470 000. Кожний із поліпептидних ланцюжків закінчується так званою головкою, до складу якої входять два невеликі ланцюжки, що складаються з 150 190 амінокислот. Ці білки проявляють ензиматичну активність АТФази, необхідну для скорочення актоміозину. Під мікроскопом молекули міозину в м’язах виглядають темною смужкою (так звані А-диски).

Види м’язів

.

М’язи різної форми:

А — веретеноподібний;

Б — двоголовий;

В — двочеревцевий;

Г — м’яз із сухожильними перемичками;

Д — двоперистий;

Е — одноперистий;

1 — черевце;

2 — сухожилок;

3 — сухожильна дуга;

4 — сухожильна перемичка.

Основні групи м’язів

а)         За формою:

•           веретеноподібні;

•           квадратні;

•           трикутні;

•           колові;

•           хрестоподібні.

б)         Залежно від напряму пучків м’яза відносно сухожилка:

•           однопері м’язи, які прикріплюються до сухожилка під кутом з одного боку;

•           двопері, що прикріплюються до нього з обох боків;

•           багатопері, що розміщуються як віяло.

в)         За кількістю головок:

•           двоголовий (біцепс плеча);

•           триголовий (трицепс плеча);

•           чотириголовий (м’яз стегна).

г)         за розмірами:

•           довгі (кравецький м’яз);

•           короткі (міжхребцеві м’язи);

•           широкі (м’яз спини).

д)         За функцією м’язи поділяються:

•           згиначі та розгиначі;

•           відвідні та привідні;

•           привертачі та відвертачі;

•           стискачі (або сфінктери).

е)         За видами здійснення рухів:

•           агоністи, які виконують необхідний рух;

•           антагоністи, які протидіють цьому рухові;

•           синергісти, які сприяють агоністам;

•           фіксатори, які усувають із руху частину скелета, не потрібну для виконання руху.

(Слід чітко уявляти, що кожен із м’язів тіла людини при різних рухах може бути спочатку агоністом, потім синергістом і навпаки.)

є)         За місцем розміщення:

•           скелетні;

•           суглобові;

•           шкірні.

ж)        За кольором:

•           білі (в основі лежить менший вміст білкового пігменту міоглобіну, який зв’язує кисень, білі м’язи втомлюються швидше, проте відзначаються сильнішим та більш швидким скороченням);

•           червоні (в основі лежить більший вміст міоглобіну; у червоних м’язах запаси кисню більші, і вони можуть працювати довше без утоми).

Мімічні м’язи

Вираз обличчя — один із проявів багатого емоційного життя людини — залежить від однакового набору м’язів. Підраховано, що їх на обличчі та шиї близько 25 %. М’язи обличчя називають також мімічними м’язами. Одним своїм кінцем вони кріпляться до кістки, а іншим — вплітаються в шкіру. Під час скорочення мімічних м’язів змінюється натяг шкіри, і стає іншим рельєф шкіри. Так і формується певний вираз обличчя. Недарма кажуть: «У нього на обличчі все написано». Лобовий м’яз називають м’язом уваги або злості; м’яз, що рухає брови, м’язом болю; верхню частину колового м’яза ока — м’язом роздуму, повіковий м’яз — м’язом радості; нижню частину колового м’яза ока — м’язом привітності та покірливості; м’яз, що піднімає верхню губу,— м’язом плачу гірких сліз, а також м’язом скупості. Навколо рота розміщуються м’язи сміху, заздрості, горя, відрази.

Групи м’язів	Функції
М’язи спини	Допомагають утримувати вертикальне положення тіла, забезпечують рухи хребта назад і вбік
М’язи грудної клітки	Беруть участь у диханні, забезпечують рухи верхніх кінцівок
М’язи живота	Беруть участь у згинанні тулуба вперед, убік, утворюють черевний прес — сприяє утриманню внутрішніх органів, випорожненню, пологам
М’язи верхніх кінцівок	Забезпечують рухи; відведення кінцівки, рух вперед-назад, колові рухи
М’язи нижніх кінцівок	Забезпечують утримання тіла, переміщення в просторі
М’язи голови	Жувальні сприяють пережовуванню їжі, а мімічні забезпечують відображення емоційного стану організму людини