Морфологія листка

Листок –  бічний плагіотропний вегетативний орган, об­межений в рості. У квіткових рослин листок наростає основою за раху­нок інтеркалярної меристеми, в папоротей ріст листка в молодому стані верхівковий, а при сформованій листковій пластинці інтеркалярний.

У переважної більшості трав'янистих рослин листок живе один веге­таційний період. Однак є рослини, в яких листки (чи хвоя) живуть довше. Листок виконує три основні функції: в них відбувається фотосинтез, транспірація та газообмін (у процесі дихання). Поруч з цим листок може служити органом вегетативного розмно­ження (бегонія, фіалки), бути місцем нагромадження поживних речовин.

Морфологічно верхня частина зачаткового листка розчленовується на листкову пластинку і черешок листка, а нижня — на основу листка і прилистки. При цьому спочатку досить рівномірно розвивається листкова пластинка, а вже потім черешок.

Листок, в якого є листкова пластинка і черешок, називається череш­ковим. Такий листок прикріплюється до стебла за допомогою черешка. Листки без черешків називають сидячими. Такі листки прикріплю­ються до стебла своєю основою або вростають в нього (кукурудза). Якщо листки своєю основою охоплюють стебло, їх нази­вають стеблообгортними. Зрідка трапляються пронизані листки, в яких краї основи листкової пластинки зростаються за стеблом, а стебло ніби проходить крізь листок.

За будовою розрізняють два морфологічно відмінних типи листків: прості і складні. Прості листки — складаються з листкової пластинки, черешка і прилистків. Цей тип листків дуже поширений у рос­лин. Наприкінці вегетації листок повністю опадає, відділяючись від стеб­ла. Складні листки — це такі, на спільному черешкову яких знаходяться прості листочки, кожний з яких опадає окремо.

Прості листки дуже різно­манітні за своєю будовою, структурою, складом тощо. За загальними об­рисами листкової пластинки розрізняють листки округлі, овальні, яйце­подібні, оберненояйцеподібні, ромбічні, стрілоподібні,  списо­подібні, серцевидні, ланцетні, голчасті, довгасті, лінійні, щитоподібні тощо

За формою краю листкової пластинки листки поділяються на цілокраї, зубчасті, пильчасті, двоякопильчасті, городчасті, виїмчасті, зви­висті тощо.

За характером почленування листкової пластинки поділяють на лопатеві (якщо виїмки по краю пластинки досягають чверті ширини, але не більше третини), роздільні (якщо виїмки по краю пластинки перевищують половину її ширини) і розсічені (якщо виїмки доходять до головної жилки).

Для кожного з цих типів листків розташування лопатей чи виїмок бу­ває трійчасте, пальчасте і пірчасте, тому й листок буде, наприклад, не просто лопатевий, роздільний або розсічений, а й трійчастолопатевий, пальчастолопатевий і перистолопатевий; трійчастороздільний, пальчас­тороздільний і перистороздільний;трійчасторозсічений, пальчасто-розсічений, перисторозсічений.

Листок, в якого на спільному черешку розміщена значна кількість цілком самостійних листків, з'єднаних із спільним черешком за допомогою окремих малих черешків, називається складним. Складні листки бувають трійчасті, пперистоскладні та пальчастоскладні.

 Перистоскладні поділяють на парноперисті, коли на загально­му черешку попарно розміщені прості листочки, і непарноперисті, в яких листочок на верхівці закінчується непарним поодиноким листочком, а решта простих листочків розміщені попарно. Листки можуть бути також двічі-або тричіперисті.

Листок пронизують провідні пучки (жилки), які сполучають його із стеблом, чим забезпечується приплив води і міне­ральних солей, а також відтік пластичних речовин. Жилкування буває ди­хотомічне, паралельне, дугове, перисто- і пальчастостосітчасте.

Паралельне, або лінійне, і дугове жилкування властиве хвойним та однодольним рослинам, а пальчасте і пірчасте — дводольним. Два ос­танніх типи жилкування характеризуються тим, що найдрібніші жилки ду­же розгалужені і сполучаються одна з одною, набуваючи вигляду сіточки (виноград, квасоля). Це дає змогу в разі розриву пластинки листка проводити воду обхідним шляхом в ділянки, розташовані вище місця розриву.

Щоб ефективніше використати енергію соняч­ного світла, листки по-різному прикріплюються до стебла, набуваючи різного просторового розміщення.

Дуже поширеними типами листко­розміщення е: чергове, або спіральне, супротивне і мутовчасте. Крім то­го, розрізняють ще мозаїчне листкорозміщення.