Підготовка до ЗНО Біологія (Посібники)

http://oldschool-biology.blogspot.com/p/blog-page_12.html            http://ua.bookfi.net/book/1341861

Федеративна республіка Німеччини

Площа 357 тис км²

Населення 81,1 млн осіб

Столиця – Берлін (4 млн осіб)

Територія і суспільно-географічне положення

Офіційна назва країни – Федеративна Республіка Німеччина (ФРН).

Межує з 9 державами – Данія, Нідерланджи, Бельгія, Люксембург, Франція, Швейцарія, Австрія ,чехія, Польща.

Загальна довжина кордонів 3621 км, берегової смуги – 800 км.

Член ЄС, ООН, НАТО, МВФ, МБРР, ВОТ.

Державний устрій

ФРН с парламентською республікою. Головою держави є федеральний президент (бундеспрезидент), він обирається парламентом на 5 років (Йоахім Гаук із 2012 р.). Владу президента обмежено, більше повноважень має віцеканцлер (бундесканцлер)— Ангела Меркель (з 2005 р.). Федеральний канцлер є головою Уряду ФРН.

Законодавча влада в країні належить двопалатному парламенту: верхня палата - Бундесрат (69 - представників від 16 земель, кожна земля має мінімум три, проте не більше 6 голосів у залежності від чисельності населення) та нижня - Бундестаг (622 депутата, які обираються на 4- роки прямим голосуванням.

За устроєм Німеччина є федеративною республікою; у її складі виділяють 16 земель: Берлін, Бремен; Гамбург, Баден-Вюртемберг, Баварія, Бранденбург, Гессен, Мекленбург-Передня Померанія; Саксонія, Нижня Саксонія, Північний Рейн-Вестфалія, Рейланд-Пфальц, Саар, Саксонія-Ангальт, Шлезвіг-Гольштейн, Тюрингія. В адміністративно-територіальному відношенні землі  діляться на 438 округів (регірунгсбецирки), які в свою чергу діляться на райони (крайзи) та міста позарайонного підпорядкування, найнижча одиниця — общини (гемайнде).

Природні умови та ресурси

Рельєф. Поверхня ФРН поступово підвищується з півночі на південь. Три сходинки рельєфу - низовина, пояс середньовисотних гір та альпійські високогір’я - зумовлюють основні відмноості у природних умовах країни і відповідно, у характері господарства: На півночі - Північно-Німецька низовина, рельєф якої  сформувався під виливом морських трансгресій та зледенінь. Середньонімецькі гори (Рейнські Сланцеві, Шварцвальд, Тюрингський Ліс Гарц, Рудні гори), що утворилися в період герцинської складчасті, на даний час є сильно зруйнованими, загалом ця область не створює великих труднощів для  сільськогосподарського та транспортного освоєння. На південь від гірського, поясу із заходу на схід простягнулася широка долина верхнього Дунаю, а південніше розміщене перед альпійське Баварське плато. На крайньому півдні уздовж кордонів піднімаються Альпи. В їх, середній частині (Баварські Альпи) знаходиться найвища точка країни - гора Цугшпіце (2963 м).

Кліматичні та грунтові ресурси Положення ФРН у, центрі Європи визначає основні риси її клімату — помірного, що  переходить від типового морського на північному заході, де відчувається сильний вплив Атлантики, ще більш континентального на південному сході. Проте ці відмінності  несуттєві, середня температура січня коливається від +2 до -5ºС, а середня температура липня становить +16...20º С. Вище вона піднімаєтесь лише в захищених горами долинах, де вирощують теплолюбові культури — тютюн й виноград. Середньорічна кількість опадів  на, території ФРН складає 600-700 мм.

Найпоширенішими типами грунтів на території ФРН є підзолисті  та бурі лісові. Підвищеною родючістю відрізняються алювіальні ґрунти річкових долин та чорноземовидні лесовидні грунти, що поширені у передгір’ях середньовисотних гір та на Баварському плоскогір'ї.

Мінеральні ресурси. Серед країн Західної Європи ФРН виділяється запасами паливних ресурсів. Родовища кам’яного та бурого вугілля приурочені до середньовисотних гір, а нафти і газу до Північно-Німецької низовини. Основні родовища кам’яного вугілля знаходяться у Рурському (близько 80%), Саарському та Ахенському басейнах. На сьогодні доведені запаси вугілля країни складають близько 41 млрд. т. Більше 60% вугілля - це високоякісне коксівне. Запаси бурого вугілля знаходяться у східній Німеччині (Лаузицький та Середньонімецький басейни), у західній Німеччині виділяється Нижньорейнський басейн, розміщений на захід від Кельна.

Що стосується нафти та газу, то ФРН не забезпечена такими важливими сучасними видами палива. Доведені запаси нафти незначні і становлять 40 млн. т. і продуктивність наявних свердловин невелика. На території ФРН родовища нафти та газу розміщені, головним чином, у Центральноєвропейському, а також в Передальпійському та Рейнському нафтогазоносних басейнах. Важливе значення мають родовища природного газу (доведені запаси 60 млрд. м³) на півночі країни.

Запаси залізних руд значні (найбільше Зальцгіттерське родовище), проте якість їх невисока. Також ФРН не багата і кольоровими металами. Є родовища свинцево-цинкових руд, проте господарське значення мають лише поклади у Західному Гарці. В межах Північно-Німецької низовини знаходяться значні запаси кам’яної солі, вони зосереджені переважно в районах Ганновера, в південних та північно-східних передгір’ях Гарцу. Є запаси солей калію та магнію. Великі ресурси сировини для виробництва будівельних матеріалів, глин для керамічної та пісків для скляної промисловості.

Водні ресурси. У ФРН - густа розгалужена мережа повноводних річок, що належать, головним чином, до басейну Північного моря. Розрізняють шість найбільших річкових водозбірних басейнів країни: Рейну, Дунаю, Ельби, Одеру, Везеру і Емсу. П'ять з цих річок стікають до Північного та Балтійського морів, одна (Дунай) впадає до Чорного моря. Річка Рейн - найбільша річка Німеччини - бере початок у верхів’ях Альп і має довжину 865 кілометрів (являючись на деяких ділянках кордоном країни), протікає на південному заході і заході країни. Її основні притоки - Неккар, Майн, Мозель і Рур. Стік багатьох річок регулюється водосховищами. Більшість річок узимку не замерзає. Багато з них судноплавні і з'єднані каналами (Рейн - Майн - Дунай, Середньонімецький)

Постачання населення питною водою на 90% забезпечується використанням підземних вод. У Середньогерманських горах багато лікувальних джерел, поблизу яких розміщені відомі курорти (Баден-Баден в Шварцвальді та інші).

Природні озера країни — переважно льодовикового походження, тому найбільше великих озер в Альпах і Мекленбурзі. Найбільше озеро, що повністю лежить на німецькій території, - озеро Мюріц, складова частин Мекленбурського озерного краю. Загалом, найбільшим озером вважається озеро Констанц (Боденське), що на кордоні з Австрією і Швейцарією, має площу 536 км² та глибину 254 м. Озеро замерзає лише під час дуже суворих зим, є судноплавним, діє паромна переправа, острів на озері Райхенау є пам’яткою Всесвітньої спадщини. До інших озер льодовикового походження відносяться Хім, Штарнбергер-Зі, Аммер.

Лісові ресурси. Близько 30% території країни вкрито лісами, здебільшого окультуреними. Переважають посаджені ліси з монокультурами хвойних порід (на півночі - сосна, у центрі і на півдні - ялина). Природні ліси з перевагою широколистяних порід збереглися переважно в горах (найбільш залісені гірські райони Рейнської області).

 Рекреаційні ресурси. ФРН приділяє значну увагу охороні природи, тут знаходиться більше тисячі заповідників та десятки національних парків. Найвідомішими з парків є «Баварський Ліс», Мюріц, Гарц, Ейфель, Саксонська Швейцарія. Заповідники: Центральний та Північний Шварцвальд, Саар- Хунсрюк, Узедом та багато інших. Приваблює іноземних гостей бальнеологічний курорт Баден-Баден, що визнаний літньою столицею Європи. У ФРН є багато гірськолижних курортів: Оверберстдорф, Берхтесгаден, Гарміш-Партенкірхен. Крім того, майже усі міста країни репрезентують чудові архітектурні ансамблі, музеї, галереї різних історичних епох (Берлін, Лейпціг, Дрезден, Кельн, Бонн).

Населення

Чисельність. Після об’єднання Німеччини в кінці 1990 р. населення країни складало 79,7 млн. осіб. Потім воно зростало, окрім 1998 р., і в 2002 р. досягло свого максимуму - 82,5 млн. осіб. Після 2002 р. спостерігається тенденція до зниження чисельності населення країни. На 01.01.2013 р. кількість населення ФРН становила 81,1 млн. осіб. Скорочення кількості населення за останній рік виявилося меншим, ніж у попередні роки, за рахунок збільшення притоку мігрантів

Демографічна ситуація. За коефіцієнтом народжуваності 8,37‰ ФРН відноситься до країн із низькою народжуваністю. Середній вік жінок, що народили вперше, складає близько 29 років, і на кожну жінку припадає в середньому всього 1,42 дитини. Причини такої ситуації можна шукати і в європейській системі освіти (навчання закінчують у віці 25-26 років), так і в досить розповсюдженій жіночій емансипації та націленості на кар’єрне зростання. Коефіцієнт смертності відповідно складає 11,17‰, рівень дитячої смертності 3,48‰. Природне зменшення складає -2,8‰, що свідчить про початок процесу старіння нації. Середня тривалість життя чоловіків складає 78 р., жінок - 82,7 років. Що до вікової структури населення, то спостерігається тенденція до зростання кількості літніх людей. У порівнянні з сьогоднішнім показником 20,9%, частка осіб похилого віку у 2030 р. складатиме 30%. Частка ж дітей на сьогодні становить 13,1%. За прогнозами у 2050 р. вік кожного третього городянина буде перевищувати 60 років. У ФРН проводиться демографічна політика щодо збільшення народжуваності (виплата дитячої допомоги). Крім того, важливим демографічним фактором, що компенсує низьку народжуваність, у країні залишається значний приток мігрантів. Проте подальше зростання імміграції ще більше загострить проблеми інтеграції іноземців та може викликати соціальну напругу в країні. Збільшується кількість мігрантів із Китаю, Індії, Росії, Ізраїлю, Бразилії, ПАР тощо. Водночас самі німці мігрують в Австралію та Канаду.

Національний та релігійний склад населення. Переважна більшість населення ФРН - німці (92%), другою за кількістю національністю є турки, їх кількість становить 1,8 млн. осіб. Також на території ФРН проживають лужицькі серби, датчани, італійці, греки, поляки та ін. Офіційною мовою є німецька, яка має близько 10 основних та 50 локальних діалектів. До визнаних мов у ФРН також належать датська, фризька, лужицька, і в якості регіональної мови - нижньосаксонська.

Більшість німців є християнами, при цьому католики складають 32,4%, лютерани —32%, православні 1,14%. Невелика кількість віруючих належить до нових течій — баптисти, методисти, Новоапостольська церква та ін. Велику частку віруючих складають мусульмани (5,3%), також є Свідки Ієгови, іудеї.

Розміщення населення. Середня густота населення ФРН складає 230 осіб/ км². За цим показником країна відноситься до найбільш густозаселених у Європі. На території населення розміщено нерівномірно, районами найбільшої концентрації є Берлін (більше 4 млн. осіб), промислові області Рейну і Руру (тут щільність складає до 5,5 тис. осіб/км²); З усіх земель найбільшу щільність населення мають Північний Рейн - Вестфалія 521 особа накм², в Саар - 415.

ФРН є високоурбанізованою країною, в містах проживає майже 74% населення країни. Міст, що мають чисельність більше 1 млн., небагато, це Берлін, Гамбург, Мюнхен, Кельн  Більшість міст є ядрами великих агломерацій. Найбільша з них Рейн-Рурська (11 млн. осіб) із містами Дуйсбург, Ессен, Дортмунд, Кельн, Бонн та ін. Рейнсько-Майнська агломерація (2,5 млн. осіб) охоплює Франкфурт, Вісбаден і Майнц. Рейнська-Неккарська (2 млн. осіб) з містами Мангейм та Людвігсхафен, також Штутгардська, Берлінська, Франкфуртська.

         Трудові ресурси. Загальна кількість працюючого населення ФРН складає 43,9

млн. осіб, із яких в промисловості працює 24,6%,  у сільському господарстві - 1,6% і у сфері послуг близько 73,8%. Рівень безробіття станом на 2012 р. складав 5,5%.

Загальна характеристика господарського комплексу ФРН

Місце ФРН у світовому господарстві. Економіка ФРН є найпотужнішою в Європі. У 2011 р. вона зайняла четверту позицію в рейтингу країн світу за обсягом ВНП, який становив 3,3 трлн. дол., на душу населення цей показник - 44,0 тис. дол. ФРН є постіндустріальною країною, де основу економіки складають послуги (від 70 до 78% у різні роки).

При обмежених сировинних ресурсах економіка ФРН великою мірою орієнтована на експорт. Визначальним чинником досягнення високої конкурентоздатності створюваної продукції стало забезпечення її високої якості. Протягом останнього десятиріччя відзначається неухильне зростання економічних показників, що свідчить про динамічний розвиток господарського комплексу країни.

Переваги німецької економіки полягають у її масштабах, низькій інфляції (2,5%), наявності кваліфікованої робочої сили

Найрозвинутішими галузями господарського комплексу країни є автомобілебудування, важка промисловість, електроніка та хімічна промисловість, саме вони мають високий рівень монополізації. Серед провідних компаній ФРН, згідно з рейтингом 2011 p., слід назвати «Daimler AG», «BMW», «Volkswagen AG», «Bosch», «Siemens», «Audi», «Adidas», «Henkel Group», «BASF», «Bayer AG» тощо. Проте в німецькій економіці є і слабкі сторони: занижена оцінка витрат на модернізацію Східної Німеччини, високі соціальні витрати дефіцит фахівців, особливо в галузі високих технологій, старіння населення, конкуренція з боку нових індустріальних країн Азії

Промисловість. Паливно-енергетичний комплекс. Кам’яновугільна промисловість, яка в минулому складала основу енергетики, починаючи з 50-х років знаходиться в стані глибокої кризи через неконкурентоспроможність, оскільки на світовому ринку вугілля дешевше ніж німецьке. Число діючих шахт неухильно скорочується. В Ахейському басейні видобуток припинений. Загальний видобуток вугілля в 2011 р. становив лише 189 млн. т., що перетворило ФРН із його експортера на імпортера. Велика кількість вугілля на сьогодні завозиться з Колумбії, Польщі, ПАР. Відносно стабільно розвивається буровугільна промисловість. ФРН займає провідне місце в світі за видобутком бурого вугілля. В цілому по ФРН частка вугілля як первинного енергоресурсу у виробництві електроенергії складає більше причому ця частка більша у східних землях.

Нафту ФРН імпортує з Алжиру, Саудівської Аравії, Лівії та ін. Власний видобуток становить всього 7,5 млн.т. Традиційним центром нафтопереробки є Гамбург, також нові центри виникли в Баварії та Рейнсько-Рурському районі. Що стосується газу, то ФРН забезпечує свої потреби лише на четверту частину, близько 95% природного газу ФРН видобувається у Нижній Саксонії (родовища Хемсбувде, Ботерсен та Волкерсен). У 2000-2011 pp. рівень власного видобутку газу знизився майже вдвічі і склав менше 12 млрд. м³. У 2011 р. країна була змушена імпортувати 84 млрд. м³ природного газу, переважно з Росії, Норвегії та Нідерландів.

Виробництво електроенергії становить 614,5 млрд. кВт /год., із них 60% виробляється на ТЕС, 30% на АЕС та 4% на ГЕС. Загальна потужність АЕС становить 22,3 млн. кВт (20 енергоблоків), розташовані вони переважно на узбережжі або біля великих рік. ГЕС відіграють помітну роль в енергопостачанні лише на півдні, де зосереджені основні гідроенергоресурси. ФРН приділяє значну увагу розвитку вітрової енергетики, за загальною потужністю ВЕС країна вийшла на перше місце, випередивши США (15 тис. МВт).

Металургійний комплекс. Чорна металургія на даний час вже не є провідною галуззю промисловості, її конкурентоспроможність не витримує міжнародних стандартів. Сьогодні ця галузь базується на імпортній сировині, що й зумовило розміщення головних металургійних центрів у морських портах. Головний район концентрації чорної металургії - захід Рурського кам’яновугільного басейну, Саарбрюкен, Бремен, Франкфурт-на-Майні, Зальцгіттер, Оснабрюк. Головною компанією, що контролює виплавку сталі в країні, є «Thyssen Krupp AG»,_; яка займає 18 місце в світовому рейтингу сталеплавильних ТНК і виплавляє близько 16 млн. т. сталі. Загальне виробництво сталі ФРН у 2012 р. становило майже 42,7 млн.т

Кольорова металургія ФРН базується на імпортній первинній сировині та на власному та імпортному металобрухті. Більшість центрів галузі розміщені на узбережжі, серед них слід назвати Галле, Райнфельден, Гамбург, Рурський промисловий район. Виплавка чорнової міді майже повністю зосереджена в Гамбурзі та Люнені, рафінованої - в Оснабрюку, Любеку, Хетштедте.

Машинобудування є найрозвинутішою галуззю промисловістю ФРН. У 2011 р. на 6 тис. машинобудівних підприємствах працювало близько 1 млн. працівників. Ця галузь промисловості є експортноорієнтованою, близько 73% машин та обладнання направляється на експорт, що виводить ФРН у світові лідери.

Найбільш конкурентоспроможною галуззю є автомобілебудування, у цій галузі працює більше 70 тис. осіб. У 2012 р. автовиробниками ФРН було випущено 5,4 млн. автомобілі.  Виробництво автомобілів у країні контролюється компаніями: «Volkswagen AG» (Вольфсбург, Ганновер, Зальцгіттгр), «Audi», «BMW» (Мюнхен, Регенсбург, Ландсгут), «Daimler AG» (Штутгарт, Бремен), «Porsche» (Шутгарт) та «Opel AG» (Рассельхайм). У 2011 р. ФРН святкувала 125-річчя автомобілебудування, саме в 1886 р. винахідник Карл Бенц створив трьохколісний екіпаж, що працював на бензині, та запатентував свій винахід. Таким чином земля Баден - Вюртемберг по праву вважається колискою автомобілебудування.

ФРН має розвинуту електротехнічну промисловість, поступаючись лише США та Японії. Традиційними районами цієї галузі є південний захід та південь. Тут розташовані штаб-квартири таких концернів, як «Siemens AG», «Telefunken»,. «Bosch». Потужними центрами електротехніки та електроніки є Мюнхен, Нюрнберг, Ерланген, Штутгарт, Франкфурт-на-Майні.

У ФРН розвинута авіаційно-космічна промисловість. Найбільшими концернами є «Daimler Chrysler Aerospace» та «Airbus Industris», вони спеціалізуються на випуску військових та цивільних літаків, основними центрами є Мюнхен та Бремен. ФРН бере участь у європейській співпраці між промисловими підприємствами в межах програми «Airbus» разом із Францією, Великобританією та Іспанією.

На узбережжі Балтійського та Північного морів розвивається суднобудування. Основними центрами є Гамбург, Бремен, Росток, Кіль, Любек.

Хімічна промисловість також є галуззю спеціалізації ФРН. Головним районом хімії є Рейнсько-Вестфальський, де виробляється 2/5 усієї продукції галузі. Район зберігає провідну роль у виробництві як продуктів основної хімії, так і продуктів тонкого органічного синтезу. Важливі центри  Леверкузен із штаб-квартирою та найбільшим заводом концерну «Bayer», Кельн, Весселінг, Дормаген, Марль, Крефельд. Райони високої концентрації хімічної промисловості виникли також в агломерації Рейн-Майн із головним центром Франкфурт-на-Майні (концерн «Hoechst AG»), у Верхньому Рейні з центром Людвігсхафен (концерн «BASF»), на Нижній Ельбі.

Легка промисловість, як і інші галузі промисловості ФРН, розвинута, хоча останнім часом значно скоротився ринок збуту, тому темпи зростання значно сповільнилися. Країна змушена завозити тканини та взуття у великій кількості. Продукція старих текстильних районів та центрів навколо Руру (Крефельд, Бергешіс Ланд, Мюнстерланд) та на півдні (Аугсбург та північний схід Баварії) опинилися під тиском масового виробництва тканин із синтетичних волокон. Основними центрами легкої промисловості є міста заходу ФРН, Рурський промисловий район, південь ФРН та Берлін.

Харчова промисловість. Серед галузей спеціалізації країни виділяються пивоваріння та виноробство. Загальновідомо, що майже 40% усіх пивоварів світу працюють у ФРН. Великих концернів із виробництва пива в країні немає. На півночі та північному заході ФРН пивоварні виробляють лише один сорт пива. На річці Рейн знаходиться справжнє «Пивне царство», а найбільшими пивним містами є Дортмунд, Дюсельдорф. У Баварії більшість пивоварень знаходиться в її північно-східному районі.

Іншою важливою підгалуззю є виноробство, яке розвинуто переважно на південному заході країни, вздовж річки Рейн та її приток. Приблизно 60% німецького виробництва вина розміщено на території землі Рейнланд — Пфальц, на території якої розташовані 6 з 13 виноробних областей. Загальне виробництво вина в ФРН становить близько 9 млн. гектолітрів щорічно, або 1,2 млрд. пляшок, що ставить країну на 8 місце в світі серед виробників вина. Також ФРН славиться своїми мінеральними водами, молоком, фруктами та овочами, м’ясом та сигаретами.

Сільське господарство. Сільське господарство ФРН є високопродуктивним. Близько 70% товарної продукції сільського господарства дає тваринництво, потребам якого підпорядковується рослинництво. Площі під кормовими культурами значно більші, ніж під продовольчими. ФРН є країною переважно дрібних сімейних ферм. Найбільші за розмірами господарства розміщені переважно в Шлезвіг-Гольштейні та на сході Нижньої Саксонії. Невеликі ферми розміщені в Центральній та Південній Німеччині.

У районах із високим ступенем родючості грунтів головними культурами є пшениця, ячмінь, кукурудза та цукровий буряк. Більш бідні грунти Північно- Німецької низовини та середньовисотних гір традиційно використовуються під посіви жита, вівса, картоплі та природних кормових культур. Із загального виробництва зерна в ЄС на ФРН припадає, трохи більше 1/5, але виділяється вона головним чином виробництвом жита (3/4 зборів, вівса (близько 2/5) та ячменю (1/4). Із районами посівів пшениці співпадає і більшість наділів цукрового буряку. Деякі сорти ячменю вирощуються спеціально для використання при виробництві пива, яке вважається в ФРН національним напоєм. У Баварії також розмішений найбільший в світі ареал хмелярства Халлертау.

Велике значення має вирощування кормових коренеплодів (цукрового буряку), кукурудзи на зелений корм, люцерни, конюшини та інших кормових трав. Із олійних культур найбільше значення має рапс, посіви якого більш ні у 10 разів перевищують посіви соняшника. Теплий клімат річкових долин, низовин південно-західної ФРН сприяє вирощуванню таких культур, як тютюн та овочі. Фруктові насадження особливо характерні для гірських схилів. Південної Німеччини, низовин Ельби під Гамбургом. Виноградарство. За товарною продукцією випереджає овочівництво та плодівництво разом узяті. Виноградники розміщені переважно в долинах Рейна, Мозеля та інших річок південної Німеччини, а також у долині Ельби під Дрезденом.

Тваринництво. Скотарство є провідною галуззю тваринництва, воно дає більше 2/5 всієї товарної продукції сільського господарства, причому основна частина припадає на молоко (1/4). Скотарство молочно-м’ясного напрямку найбільш характерне для добре зволожених приморських, альпійських та передальпійських районів, багатих  на луки та пасовища, а також для периферії міських агломерацій (поголів’я ВРХ - 12,5 млн.). Друге місце за значенням займає свинарство, яке розвинене повсюдно, але особливо в районах, близьких до портів ввезення імпортних кормів, вирощування цукрового буряку, картоплі та кормових коренеплодів; загальне поголів’я становить 27,4 млн. голів. Поголів’я овець становить 1,6 млн.

За обсягом сільськогосподарського виробництва, виробництва зерна та продукції тваринництва ФРН у Європі поступається лише Франції.

Транспорт. Оскільки ФРН розміщена в центрі Європи, її густа транспортна мережа не лише обслуговує потреби самої країни, а й забезпечує зв’язок із сусідами. У вантажо- та пасажирообороті провідну роль відіграє автомобільний транспорт. Загальна протяжність автодоріг становить 644,5 тис. км. Держава приділяє значну увагу розвитку мережі автодоріг високого класу - автобанів, загальна протяжність яких уже перевищила майже 13 тис. км.

Загальна протяжність залізничних доріг майже 42 тис. км, із яких 48% є електрифікованими. Важливим нововведенням для залізничного транспорту ФРН стало широке використання швидкісних пасажирських потягів типу «Інтер-Сіті-Експрес», що рухаються зі швидкістю до 280 км/год між великими містами без зупинок.

Важливе значення для ФРН має водний транспорт. Рейн є головною водною транспортною артерією країни, що вирізняєтся спокійною течією. Він є судноплавним до Рейнфельдена, північніше Базеля. На Рейні знаходяться великі порти: Дуйсбург (найбільший річковий комплекс із вантажооборотом 40-55 млн. т. на рік), Кельн, Карлсруе, Людвігсхафен, Мангейм. Також судноплавними є Мозель та Неккар. Загальна протяжність внутрішніх водних шляхів на території ФРН - близько 7,5 тис. км. Густота їх більша в Східній ФРН, проте пропускна спроможність більша в Західній. Важливе значення мають канали - Середньонімецький, Дортмунд-Емс, Ельбський, Рейн - Майн - Дунай, Кільський.

Морський флот ФРН за загальним тоннажем знаходиться в світі в третій десятці, проте за тоннажем контейнеровозних суден поступається лише США, Панамі та Тайваню. Сумарний вантажооборот німецьких портів складає 200 млн. т. на рік. Найбільшим портом є Гамбург із річним вантажооборотом в 65- 80 млн. т. на рік. Головним нафтовим портом є Вільгельмсхафен, серед інших слід назвати Бремен із аванпортом Бременхафен, Емден та Росток. Паромні мережі з’єднують балтійські порти Путтгарден (під Любеком) та Варнемюнде (Росток) із датським островом Зелендія, а порт Засніц на Рюгені - з Південною Швецією.

Авіаційний транспорт відіграє важливу роль у зовнішніх перевезеннях. Із 541 аеропорту та злітно-посадочних смуг найбільше значення мають Франкфурт-на Майні, Дюссельдорф, Мюнхен, Гамбург та Берлін. Провідна авіаційна компанія ФРН - «Lufthansa» перевозить майже 27 млн. пасажирів на рік, її повітряний флот має більше 220 найсучасніших літаків. У останні роки все більшого значення набуває трубопровідний транспорт: протяжність газопроводів становить 24,7 тис. км., нафтопроводів — 4,9 тис. км.

Зовнішньоекономічні зв’язки. ФРН займає провідні місця в світі за обсягами експорту та імпорту. Торговий баланс країни за підсумками 2012 р. був позитивним, вартість експорту становила 1,5 трлн. дол. (транспортні засоби, продукція машинобудування, хімія, товари широкого вжитку). Основними партнерами ФРН із експорту є Франція (10,2%), Великобританія (7%), Нідерланди (6,9%), США, Італія, Китай тощо. Імпорт становив 1,2 трлн, дол. (продовольство, текстиль, машини, верстати, хімія). Основним партнером із імпорту € Нідерланди^: (14%) також слід, назвати Францію, Китай, Бельгію, Італію, Росію.

Значне місце у зовнішніх зв’язках ФРН посідає діяльність на ринку капіталів. До країни традиційно інвестують капітал США (до 30% усіх інвестицій). Близько 20-25% промислової продукції країни виробляється на підприємствах за участю іноземного капіталу. Обсяг прямих іноземних інвестицій в 2013 р. становив 1,3 трлн. дол. Свої ж капітали ФРН направляє в країн ЄС та США (авіаракетобудувания, автомобілебудування, точні технології тощо).

Розвивається в країні міжнародний туризм, ФРН є третьою найбільш відвідуваною країною Європи (близько 55 млн. осіб). Найбільше  туристів прибуває з Нідерландів; США та Швейцарії.

План характеристики країни

План
Економіко - географічної характеристики країн світу

I. Загальні відомості:
   - Державний прапор
   - Площа
   - Населення
   - Столиця
   - Офіційна мова
   - Грошова одиниця
   - Основна релігія
   - Форма державного правління
   - Форма державного устрою
II. Географічне положення країни:
1. Фізико - географічне положення.
   - Розташування країни щодо материка, частини світу.
   - Площа столиці.
   - Розміри столиці.
   - Сухопутні та морські кордони, країни сусіди.
2. Економіко - географічне положення.
   - Розташування країни щодо важливих джерел сировини, енергії, транспортних шляхів, трудових ресурсів.
3. Політико - географічне положення:
    Розташування країни щодо країн друзів, партнерів. Ворогів.
    Гарячих точок.
    Конфліктуючих сторін, зовнішньо-політичних та внутрішньо-політичних ситуацій 
    Історичні зміни в ЕГП країни.
    Оцінка географічного положення. Висновки про зручність та можливий вплив положення країни на розвиток її господарства.
III. Природно - ресурсний потенціал країни.
   - Господарська оцінка природних ресурсів.
   - Характеристика природних умов ( вплив рельєфу і клімату на розвиток промисловості).
   - Екологічні проблеми та шляхи їх вирішення.
IV. Населення.
   - Кількість населення його природній та механічний рух.
   - Густота.
   - Розміщення.
   - Міське, сільське...
   - Урбанізація.
   - Статево - віковий, етнічний та релігійний склад населення.
   - Трудові ресурси та зайнятість населення по сферах.
V. Характеристика господарства країни.
1. Загальна характеристика господарства.
   - Розміри ВНП.
   - Рівень економічною розвитку країни.
   - Галузева структура господарства.
2. Промисловість.
   - Природно - ресурсні передумови розвитку.
   - Галузева структура промисловості, провідні галузі промисловості (галузі спеціалізації.)
   - Територіальна структура промисловості. Найбільші промислові центри.
3. Сільське господарство
    Природно - ресурсні передумови розвитку.
    Структура галузі (співвідношення рослинництва і тваринництва).
    Основні риси географії галузей сільського господарства.
VI. Транспорт.
    Розвинені види транспорту, їх географія.
    Роль і значення транспорту в житті країни.
VII. Зовнішньо-економічна діяльність країни. ЇЇ членство в міжнародних організаціях, об’єднаннях та групах країн.

Об’єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії

Площа - 244,5 тис. км²

Населення - 63,4 млн. осіб (станом на 2013 р.)

Столиця - Лондон (7,1 млн. осіб)

Територія і суспільно-географічне положення

Офіційна назва країни - Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Велика Британія розташована на Британських островах, відокремлених від материкової Європи Північним морем, протоками Па-де-Кале та Ла-Манш. До її складу входять Англія, Шотландія та Уельс (о. Велика Британія) та Північна Ірландія (північна частина о. Ірландія). Острів Мен, розташований в Ірландському морі, та Нормандські острови утворюють самостійні адміністративні одиниці кра­їни. Країна омивається Атлантичним океаном та його морями.

Загальна площа Великої Британії становить 244,8 тис. км² , площа суходолу —241,5 тис. км^²

На заході держава межує з Ірландією, що понад 700 років була колонією Великої Британії, її найближчі сусіди на материку — Франція та Бельгія. Велика Британія є членом ЄЄ, НАТО та інших інтеграційних об'єднань, що сприяє розвитку загальноєвропейського співробітництва. Велика Британія є центральною державою Співдружності — політичного та економічного об'єднання країн і територій, що раніше входили до Британської Імперії. До складу Співдружності входять 54 країни, серед них такі високорозвинені, як Канада, Австралія, Нова Зеландія.

Розташування Великої Британії на островах сприяє розвитку морського транспорту та виходу до міжнародних морських торговельних шляхів. Тунель, що прокладений у найвужчому місці протоки Ла-Манш, з'єднує Велику Британію з материком, що суттєво поліпшує її географічне положення.

Державний устрій

Велика Британія є конституційною парламентською монархією на чолі з королевою Єлизаветою ІІ, яка є головою держави, верховним головнокомандувачем збройних сил, головою адміністрації  та  світською головою офіційної церкви Англії. Законодавчий орган влади країни - парламент, що є одним із найдавніших в Європі та складається із двох палат: Палата общин (650 депутатів), яких обирає народ на 5 років, та Палата лордів (788 перів), що формується переважно на спадковій основі.

Голова виконавчої влади -  прем’єр-міністр Девід Кемерон (з 1 травня

2010 р.). Особливістю конституційного ладу Великої Британії є відсутність будь-якого документу, який можна було б назвати основним законом країни. Відносини між народом та владою регулюється законодавчими актами, конституційними конвенціями та неписаними законами і традиціями.

Серед різноманіття  політичних партій Великобританії «провідна, роль належить двом найбільшим партіям. Це - консерватори (торі) і лейбористи (віги). Консерватори відображають інтереси земельної аристократії і частини великої буржуазії. Ліберали користуються підтримкою буржуазії і значної частини робітничого класу.

За адміністративно - територіальним устроєм Велика Британія є унітарною, складається з 4-щх історичних провінцій: Англія (39 графств, 6 метрополітенських графств та Великий Лондон), Уельсу (22 унітарних утворення: 9 графств, 3 міста та 10 міст-графств), Шотландії (12 областей: 9 округів та 3 основних територій) та Північної Ірландії (26 округів).

Велика Британія має залежні території: Гібралтар, Ангілья, Бермуди, Британські Віргінські острови, Кайманові о-ви, о. Монтсеррат, Теркс і Кайкос, о; Св. Олени, о. Піткерн, архіпелаг Чагос тощо.

Природні ресурси ресурси

Рельєф. На Півночі та заході країни переважає гірський рельєфі який представлений Північно- та Південно- Шотландським нагір’ям, із найвищою точкою країни г. Бен-Невіс (1343 м) (Грампіанські гори), на півночі Англії Пенінські на північному заході Кемберлендські гори, на заході Уельсу - Кембрійські гори. Тоді як південь та південний схід є рівнинними територіями. Найбільш плоскою низовиною є Фенленд (- 4 м), яка розкинулася поблизу протоки Уош. Загалом рельєф країни не створює труднощів для господарського освоєння території. Найщільніше азселені й інтенсивно  освоюються території на південному сході Англії.

Кліматичні та грунтові ресурси. Клімат країни є помірно морським та вологим, його формують атлантичні циклони. Більша частина опадів випадає на заході, особливо на західних схилах гір і нагір'їв (у середньому: 2000 - 3000 мм на рік). Найменш волога частина країни - південний схід (у середньому 625 мм опадів щороку). У Великій Британії переважають опади у вигляді дощів, лише на півночі в горах протягом 1—2 місяців випадає  сніг. Середня температура січня коливається від +7°С на п-ові Корнуолл до +3,5°С у Східній  Англії, однак бувають і морози до -15°...18°С. Літо в країні прохолодне, середня температура липня становить + 16°С, а в районі Лондона — +11°.. +13°С.

У Великій Британії найпоширеніші підзолисті, бурі лісові ґрунти, а на вапняках зустрічаються карбонатні. Загалом ґрунти країни окультурені та дають високі врожаї.

Мінеральні ресурси. З-поміж покладів мінеральної сировини найважливіше значення у Великій Британії мають паливні ресурси. Кам'яне вугілля було природною основою промислового перевороту кінця XVIII —в початку XIX ст. Багаті вугільні басейни Центральної Англії, Південного Уельсу, Середньої Шотландії та Північної Англії надзвичайно вдало розташовані щодо всіх території та водних шляхів. Доведені запаси кам’яного вугілля країни становлять близько 200 мли. т. У 70-х роках XX ст.р коли частина вугільних родовищ економічно себе вичерпала, були відкриті великі поклади нафти і природного газу в шельфі Північного моря. В його надрах доведені запаси нафти становлять 400 млн. т. і 200 млрд. м³ газу. Найбільшими родовищами нафти є Фортіс, Брент, Найніан, Бре, Пайпер; газу - Леман-Бенк, Х’юетт, Вайкінг.

За винятком палива, країна  небагата на іншу мінеральну сировину. Достовірні запаси залізних руд становлять близько 2,7 млрд. т., зосереджені вони переважно в Східному Мідленді (60% всіх запасів). Найбільші родовища розташовані в районі Сканторпа, в Камберленді та Нортгемптоншир і - родовища Міллом, Егремонт, Бекермет, Корбі, Нортгемптон. На даний час видобуток бідних залізних руд майже припинено через нерентабельність.

За підтвердженими запасами олов'яних руд Велика Британія займає 5-е місце в Західній Європі. Найбільші родовища: Саут-Крофті, Маунт-Уеллінгтон, Джівор. Запаси свинцевих і цинкових руд у країні обмежені. Малі родовища бідних поліметалічних гідротермальних руд (Камберленд, Дербішир, Корнуолл та ін.) практично вичерпані. Родовища руд міді (Корнуолл, Девон) вичерпані, розробляються відвали. У Північному Уельсі є значні Поклади бідних (0,3% ) мідно-порфірових руд. За запасами флюориту Велика Британія займає 5-е місце в Західній Європі. Серед нерудних корисних копалин країна багата на каолін. Найбільші каолінові родовища - Сент-Остелл і Лі-Мур.

Водні ресурси. Велика Британія багата водними ресурсами. Практично по всій території країни, окрім деяких південно-східіних районів, кількість опадів перевищує випаровування, через що розвинута густа мережа повноводних річок. Найбільшими річками є Северн (352 км), Темза (346 км), Тренд, Мерсей тощо. Невисокі вододіли дали змогу з’єднати їх каналами, внаслідок чого утворилася густа мережа водних шляхів. Нині ці канали використовуються з рекреаційною метою. Гори багаті на озера, здебільшого льодовикового і тектоніко-льодовикового походження, найбільші з яких Лох-Ней, Лох-Ломонд і Лох-Нес. Підземні води з давніх часів були основним джерелом води для населення низинної частини Англії. Найбільший підземний басейн (майже 30 тис. км²) розташований під крейдовими вапняками на південному сході Англії.

Лісові ресурси. Рослинність Великої Британії досить бідна, ліси займають лише 9% території країни. Представлені переважно широколистяні ліси (дуб, в’яз, граб, бук, ясен), лише у Шотландії зустрічається хвойні породи (ялина, сосна, модрина).

Рекреаційні ресурси. Численні озера Шотландії дуже мальовничі й приваблюють багато туристів. Понад 10% території  Великої Британії займають національні парки і так звані ландшафтні території, вони є у всіх частинах країни. Найбільші за розмірами парки - Нортумберленд, Нордворкмурс, Ворюдір, Далем (Шотландія), Еексмур, Дартмур (Уельс) тощо. Великобританія

країна з давньою історією, де збереглася велика кількість історико- архітектурних пам’яток (Лондон, Едінбург, Глазго).

Населення

Першими відомими предками сучасного населення Великобританії були бритти — кельтські племена, які з'явились на островах більш як 2500 років тому. Англи, сакси і юти — германські племена — переселилися на цю територію в V- VII ст. н. е., пофранцужені норманни — в XI ст.

Чисельність населення. Загальна кількість населення країни на 01.01.2013 р. становить 63,4 млн. осіб. Чисельність населення країни продовжує зростати, переважно за рахунок трудових іммігрантів із країн, що ввійшли до складу ЄС після 2004 р.

Демографічні особливості. Народжуваність на 2013 р. становить 12,26 ‰, смертність - 9,33 ‰, природній приріст відповідно складає - 2,93 ‰. Коефіцієнт дитячої смертності складає 4,5 ‰ (189 місце в світі). Вікова структура населення: до 14 років — 17,3 %, 15-64 років — 65,4%, літні люди -д 17,3%. У кількісному відношенні жінки переважають над чоловіками. Середня тривалість життя чоловіків — 78,2 років, жінок — 82,5 роки.

Міграції. В XVI—XIX і пер. пол. XX ст. Великобританія була класичною країною еміграції. До 1861 р. виїзд за межі країни не реєструвався. Але в 1861—1930 рр. було зафіксовано понад 8 млн. осіб, які переселилися переважно в США і «білі колонії» (домініони) - Канаду, Австралію, Нову Зеландію і Південну Африку. У другій половині XX ст. еміграцію замінило протилежне явище — імміграція у Великобританію іноземних робітників. Причинами її стали низький природний приріст населення в країні та висока вартість робочої сили. Іммігранти прибувають із країн Співдружності островів Вест-Індії, Східної Африки, Пакистану, Індії.  «Кольорова» община нині налічує приблизно 3 млн. осіб, у тому числі 1,5 млн. мусульман.

Національний та релігійний склад. Корінні мешканці країни становлять 92%, з них англійців - 83,6%, шотландців - 8,5%, валлійців - 4,9%, ірландців - 2,9%. Є також мігранти з Індії, Пакистану та Бангладешу (3,6%), Китаю (0,4%), країн Африки (0,8%), темношкірі мігранти з Карибів (1%). За своєю релігією англійці, ольстерці, валлійці та шотландці здебільшого є протестантами різних напрямків, лише ірландці — католики. Також є представники ісламу, сикхізму, іудаїзму, буддизму тощо. Офіційною церквою в Англії є Англіканська, в Шотландії пресвітеріанська церква. Майже 5 млн. осіб є прихильниками Римо- католицької церкви, 830 тис. осіб - ісламу.

Розміщення населення. Велика Британія є густозаселеною та високоурбанізованою країною. Середня густота населення становить 254 чол./ км². У горах Шотландії вона знижується до 0,4 чол./ км². Одночасно смуга, що простягнулася від Манчестера до Лондона, належить до найбільш залюднених не лише в Європі, а й в усьому світі. Понад 3/4 населення Англії та Уельсу живе в міських графствах. У Шотландії та Ольстері цей показник дещо менший.

Міський спосіб життя в сільських графствах робить реальний рівень урбанізації одним із найвищих у світі (80%) (табл. 1). У системі міського розселення вирішальна роль належить восьми величезним міським утворенням, які складаються з головного міста і його оточення. Вони дістали назву конурбацій, або метрополітенських графств, їхніми центрами є Лондон, Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль, Лідс-Брадфорд, Шеффілд, Ньюкасл-апон-Тайн та Глазго. Населення Великого Лондона становить 7,9 млн. чол., інших міст - від 1,1 до 2,6 млн. чол. Разом у них проживає майже третина населення країни. Характерним для Великої Британії, За винятком палива, країна  небагата на іншу мінеральну сировину. Достовірні запаси залізних руд становлять близько 2,7 млрд. т., зосереджені вони переважно в Східному Мідленді (60% всіх запасів). Найбільші родовища розташовані в районі Сканторпа, в Камберленді та Нортгемптоншир і - родовища Міллом, Егремонт, Бекермет, Корбі, Нортгемптон. На даний час видобуток бідних залізних руд майже припинено через нерентабельність.

За підтвердженими запасами олов'яних руд Велика Британія займає 5-е місце в Західній Європі. Найбільші родовища: Саут-Крофті, Маунт-Уеллінгтон, Джівор. Запаси свинцевих і цинкових руд у країні обмежені. Малі родовища бідних поліметалічних гідротермальних руд (Камберленд, Дербішир, Корнуолл та ін.) практично вичерпані. Родовища руд міді (Корнуолл, Девон) вичерпані, розробляються відвали. У Північному Уельсі є значні Поклади бідних (0,3% ) мідно-порфірових руд. За запасами флюориту Велика Британія займає 5-е місце в Західній Європі. Серед нерудних корисних копалин країна багата на каолін. Найбільші каолінові родовища - Сент-Остелл і Лі-Мур.

Водні ресурси. Велика Британія багата водними ресурсами. Практично по всій території країни, окрім деяких південно-східіних районів, кількість опадів перевищує випаровування, через що розвинута густа мережа повноводних річок. Найбільшими річками є Северн (352 км), Темза (346 км), Тренд, Мерсей тощо. Невисокі вододіли дали змогу з’єднати їх каналами, внаслідок чого утворилася густа мережа водних шляхів. Нині ці канали використовуються з рекреаційною метою. Гори багаті на озера, здебільшого льодовикового і тектоніко-льодовикового походження, найбільші з яких Лох-Ней, Лох-Ломонд і Лох-Нес. Підземні води з давніх часів були основним джерелом води для населення низинної частини Англії. Найбільший підземний басейн (майже 30 тис. км²) розташований під крейдовими вапняками на південному сході Англії.

Лісові ресурси. Рослинність Великої Британії досить бідна, ліси займають лише 9% території країни. Представлені переважно широколистяні ліси (дуб, в’яз, граб, бук, ясен), лише у Шотландії зустрічається хвойні породи (ялина, сосна, модрина).

Рекреаційні ресурси. Численні озера Шотландії дуже мальовничі й приваблюють багато туристів. Понад 10% території  Великої Британії займають національні парки і так звані ландшафтні території, вони є у всіх частинах країни. Найбільші за розмірами парки - Нортумберленд, Нордворкмурс, Ворюдір, Далем (Шотландія), Еексмур, Дартмур (Уельс) тощо. Великобританія

країна з давньою історією, де збереглася велика кількість історико- архітектурних пам’яток (Лондон, Едінбург, Глазго).

Населення

Першими відомими предками сучасного населення Великобританії були бритти — кельтські племена, які з'явились на островах більш як 2500 років тому. Англи, сакси і юти — германські племена — переселилися на цю територію в V- VII ст. н. е., пофранцужені норманни — в XI ст.

Чисельність населення. Загальна кількість населення країни на 01.01.2013 р. становить 63,4 млн. осіб. Чисельність населення країни продовжує зростати, переважно за рахунок трудових іммігрантів із країн, що ввійшли до складу ЄС після 2004 р.

Демографічні особливості. Народжуваність на 2013 р. становить 12,26 ‰, смертність - 9,33 ‰, природній приріст відповідно складає - 2,93 ‰. Коефіцієнт дитячої смертності складає 4,5 ‰ (189 місце в світі). Вікова структура населення: до 14 років — 17,3 %, 15-64 років — 65,4%, літні люди -д 17,3%. У кількісному відношенні жінки переважають над чоловіками. Середня тривалість життя чоловіків — 78,2 років, жінок — 82,5 роки.

Міграції. В XVI—XIX і пер. пол. XX ст. Великобританія була класичною країною еміграції. До 1861 р. виїзд за межі країни не реєструвався. Але в 1861—1930 рр. було зафіксовано понад 8 млн. осіб, які переселилися переважно в США і «білі колонії» (домініони) - Канаду, Австралію, Нову Зеландію і Південну Африку. У другій половині XX ст. еміграцію замінило протилежне явище — імміграція у Великобританію іноземних робітників. Причинами її стали низький природний приріст населення в країні та висока вартість робочої сили. Іммігранти прибувають із країн Співдружності островів Вест-Індії, Східної Африки, Пакистану, Індії.  «Кольорова» община нині налічує приблизно 3 млн. осіб, у тому числі 1,5 млн. мусульман.

Національний та релігійний склад. Корінні мешканці країни становлять 92%, з них англійців - 83,6%, шотландців - 8,5%, валлійців - 4,9%, ірландців - 2,9%. Є також мігранти з Індії, Пакистану та Бангладешу (3,6%), Китаю (0,4%), країн Африки (0,8%), темношкірі мігранти з Карибів (1%). За своєю релігією англійці, ольстерці, валлійці та шотландці здебільшого є протестантами різних напрямків, лише ірландці — католики. Також є представники ісламу, сикхізму, іудаїзму, буддизму тощо. Офіційною церквою в Англії є Англіканська, в Шотландії пресвітеріанська церква. Майже 5 млн. осіб є прихильниками Римо- католицької церкви, 830 тис. осіб - ісламу.

Розміщення населення. Велика Британія є густозаселеною та високо-урбанізованою країною. Середня густота населення становить 254 чол./ км². У горах Шотландії вона знижується до 0,4 чол./ км². Одночасно смуга, що простягнулася від Манчестера до Лондона, належить до найбільш залюднених не лише в Європі, а й в усьому світі. Понад 3/4 населення Англії та Уельсу живе в міських графствах. У Шотландії та Ольстері цей показник дещо менший.

Міський спосіб життя в сільських графствах робить реальний рівень урбанізації одним із найвищих у світі (80%) (табл. 1). У системі міського розселення вирішальна роль належить восьми величезним міським утворенням, які складаються з головного міста і його оточення. Вони дістали назву конурбацій, або метрополітенських графств, їхніми центрами є Лондон, Бірмінгем, Манчестер, Ліверпуль, Лідс-Брадфорд, Шеффілд, Ньюкасл-апон-Тайн та Глазго. Населення Великого Лондона становить 7,9 млн. чол., інших міст - від 1,1 до 2,6 млн. чол. Разом у них проживає майже третина населення країни. Характерним для Великої Британії, як і для інших високорозвинених країн, є постійне зменшення населення в офіційних межах великих міст і переміщення його в передмістя чи навіть у сільську місцевість. Чисельність сільського населення становить 20%.

Таблиця 1

Найбільші міста Великої Британії (станом на 2012 р.)

Назва міста	Чисельність населення, тис. осіб
Лондон	7,869,3
Бірмінгем	935,3
Глазго	726,9
Едінбург	616,4
Ліверпуль	530,4
Лідс	484,4
Шеффілд	468,0
Манчестер	448,8
Брістоль	430,8
Кардіфф	399,6

Трудові ресурси. Чисельність зайнятого населення становить майже 32,1 млн. осіб, з яких у сфері послуг працюють 80,4%, у промисловості 18,2%, у сільському господарстві приблизно 1,4%. Безробіття населення в 2012 р. становило 8%.

Загальна характеристика господарського комплексу Великої Британії

Місце Великої Британії у світовому господарстві

Велика Британія за економічними показниками є однією з найрозвинутіших країн Європи і світу. Обсяг ВНП (станом на 2011 р.) становив близько 2,2 трлн. дол., на душу населення цей показник складав майже 38,2 тис. дол. Показник безробіття в країні один із найнижчих у Європі (4,8%). Причинами економічних успіхів Великої Британії є невисокі податки, гнучка макроекономічна політика, високий рівень конкуренції у промисловості, невеликі соціальні витрати уряду тощо. Державний сектор економіки країни виробляє лише 20% ВНП країни. Приватний сектор є основою економіки Великої Британії, він виробляє близько ¾ % ВНП, майже така ж його частка за кількістю зайнятих. Для економіки країни характерний високий рівень монополізації, серед найвідоміших ТНК слід назвати: «British Steel» (виплавка сталі), «British Leyland Motor» (автомобілебудування), «Shell» (нафтопереробка), «Unilever» (харчова промисловість), «Glaxo Wellcome» (фармацевтика), «Rolls-Royce Motor» (машинобудування), «IKI» (хімічна промисловість) тощо.

Промисловість. У промисловості країни виробляється 1/3 ВНП, у ній зайнято майже 30% працездатного населення. За обсягом промислового виробництва Велика Британія посідає 5 місце в світі.

Паливно-енергетичний комплекс. Паливна промисловість представлена видобутком нафти, газу та вугілля. Традиційною та найдавнішою галуззю є вугільна промисловість. Вугілля у Великій Британії розпочали видобувати одними з перших в світі (понад 300 років тому). На початку століття британське вугілля переважало на світовому ринку, зараз же у Великій Британії видобувається щорічно менше 20 млн. т вугілля. Основні райони вуглевидобутку - Кардіфф, Південний Уельс і Центральна Англія (Шеффілд).

У Британському секторі Північного моря відомі 133 родовища нафта з розвіданими запасами 400 млн. т., в останні роки спостерігається вичерпання ресурсів нафти. Видобуток проводиться на 50 родовищах, із яких найбільші Брент та Фортіс. У 2011 р. було видобуто близько 53 млн. т, країна перетворилася на імпортера нафти (до 23 млн. т.), переважно з Норвегії. У країні діє велика кількість сучасних нафтопереробних заводів загальною потужністю близько 6-16 млн. т. Усі вони розміщені переважно в гирлі Темзи, поблизу Саутгемптона, в південному Уельсі, в Тіссайді, Хамберсайді та в Шотландії (Баррі, Біллінгем-Уіптон, Грейнджмут, Ліндсей, Пембрук, Фолі, Шелл-Хейвен тошо). За виробництвом бензину Велика Британія посідає 4 місце в світі (28 млн. т.) Серед нафтових монополій країни, що займають провідні позиції у світі, слід назвати англо-голандську «Royal Dutch Shell», «British Petroleum».

У британській зоні Північного моря знайдено більше 80 газових родовищ із розвіданими запасами більше 0,2 трлн. м³. На сучасному етапі розробляються 37 родовищ, ½ видобутку дають 7 із них, серед яких виділяються Леман-Бенк,

Брент, Моркем, загальний обсяг видобутку становить близько 50 млрд. м³. Зовнішня; торгівля газом незначна, його експорт становить 16,6, а імпорт 53,4 млрд. м³.

Важливим досягненням британської економіки є те, що весь виробничий та споживчий сектор повністю забезпечені електроенергією. Виробництво електроенергії становить 365,3 млрд. кВт/год (2011 p.). 85 % електроенергії виробляється на ТЕС, 12% - АЕС та 2% - ГЕС. Більшість ТЕС працює на вугіллі, проте в останні роки частина з них переходить на нафту. Найбільші ТЕС знаходяться на річці Трент та поблизу Лондона. ГЕС, як правило, невеликі, розміщені переважно в Шотландії. Перший комерційний атомний реактор у країні розпочав роботу в 1956 р. Пік виробництва атомної енергії в країні був досягнутий у 1997 р. На 2011 р. Великобританією експлуатується 19 атомних реакторів, розміщені вони переважно в південній Англії, також у країні працює завод по переробці ядерних відходів у місті Селлафільд. Значну увагу в країні приділяють розвитку нетрадиційної енергетики (виробництво енергії з біомаси

3,8%, вітрова та енергія хвиль - 0,43%, геотермальна та сонячна енергія -

0,4% тощо).

Металургійний комплекс. Розробка залізної руди проводиться в смузі, яка тягнеться від міста Сканторпа в Йоркширі через східний Мідленд до міста Банбері на півдні. Руда тут низької якості, містить 33% металу. Потреба у залізній руді покривається за рахунок імпорту з Канади, Ліберії та Мавританії. Більшу частину сталі виплавляє «British Steel». В 2012 р. було виплавлено 9,8 млн. т. сталі, (табл. 2).

Більшість металургійних центрів розвивалося на базі вугільних басейнів, розміщені вони недалеко один від одного та поблизу морських портів, що полегшує доставку в інші райони країни та ввезення сировини з- за кордону. Збереглися 4 металургійних райони, з яких лише один у центрі країни (Шеффілд — Ротерем: з його спеціалізацією на високоякісній сталі та електросталі), інші розміщені на узбережжі в портах (у Південному Уельсі - Порт-Толбот, Лланверн, в Хамберсайді - Сканторп, у Тіссайді - Редкар). У якості сировини металургія країни все більше використовує металобрухт, тому сучасні сталеплавильні заводи зазвичай прив’язані до основних промислових центрів як джерел сировини та ринків збуту готової продукції.

Таблиця 2

Динаміка виробництва сталі у Великій Британії, тис, т.  

Велика	1990 р.	1995 р.	2000 р.	2005 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.
Британія	17,841	17,604	15,155	13,239	9,709	9.481	9,819 І

Британська кольорова металургія - одна з найбільших у Європі. Вона цілком працює на привізній сировині, тому виплавка кольорових металів тяжіє до портових міст. При майже повній відсутності сировинної бази галузь розвивалася завдяки високій потребі в кольорових металах і головним чином представлена виробництвом вторинного металу. З первинних металів випускаються лише алюміній та нікель. Потреби країни в олові, свинцю, алюмінію забезпечуються за рахунок власного виробництва майже повністю; за

міддю та цинком на ½. Експорт кольорових металів за вартістю перевищує експорт сталі та чавуну. Головним районом кольорової металургії є Західний Мідленд, який спеціалізується на виробництві, прокаті та обробці кольорових металів. Інші райони та центри — південний Уельс, Лондон і Тайнсайд. Три найбільших заводи з виплавки алюмінію розміщені в містах Інвенгордон (Шотландія) та Лінмут і Халіхед (Уельс). Вони забезпечують 50% потреби у первинному алюмінію. Дві англійські компанії «Rio Tinto» та «Johnson Matthey» входять до числа 25 світових виробників кольорових металів.

Машинобудування є найбільш розвиненою галуззю британської промисловості, в ній зайнято майже 2/5 зайнятих. На галузь припадає 40% продукції обробної промисловості. Найбільш вагоме місце займає транспортне машинобудування. Велика Британія займає лідируючі позиції в світі як експортер вантажних автомобілів (табл. 3). Головні імпортери — США, Нова Зеландія, ПАР тощо. Декілька потужних компаній випускає майже усі серійні легкові та вантажні автомобілі - «British Leyland Motor», дочірні американські фірми «Ford Моtoг», «Vauxhall». Зберігають позиції лідерів із випуску машин VIP-класу компанія «Rolls-Royce Motor» (під контролем BMW) та «Bentley Motors», що контролюється «Volkswagen AG». У 2012 р. в країні випустили 1,5 млн. автомобілів, з них 1,3 млн. легкових. Першим потужним районом автомобілебудування став Західний Мідленд із центром у Бірмінгемі. Другим районом є південний схід Англії (із центрами в Оксфорді, Лутоні та Дагенемі), де був надлишок робочих рук.

Таблиця З

Динаміка виробництва автомобілів у Великій Британії, тис, од.

Велика Британія	2000 р.	2002 р.	2004 р.	2006 р.	2008 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.
	1 813,9	1 823.0	1 856,5	1 648,4	1649,5	1 393,4	1 464.0	1 4M,9

Загальне машинобудування нині поступається іншим підгалузям за темпами росту. Велика Британія відома верстатобудуванням (6 місце в світі за обсягами виробництва) та тракторобуванням (спеціалізується в світі по випуску колісних тракторів).

Авіакосмічна промисловість є однією з найрозвинутіших галузей машинобудування Великої Британії. Домінує в цій галузі державна компанія «British Aerospace». Вона спеціалізується на випуску широкого спектру літаків, вертольотів, космічних апаратів та ракет. Також вертольоти виробляються і фірмою «Westland Aircraft». Майже все виробництво авіадвигунів зосереджено в руках національної компанії «Rolls-Royce Motor», яка має заводи в Дербі, Брістолі, Ковентрі та в Шотландії.

Розвинене в країні і суднобудування. Велика Британія виробляє практично усі види суден, у тому числі військові. Проте внаслідок великої вартості британські судна не є конкурентоспроможними, тому їх виробництво скорочується. Основними центрами суднобудування є Белфаст, Баррой-ін- Фернес, а також Клайсайд,

Динамічно розвивається у Великій Британії електротехнічна промисловість, вона займає друге місце серед галузей обробної промисловості за кількістю зайнятих. Провідними фірмами є «General Electric», «Engle Electric», «Associated Electrical Industries». Достатньо сильні позиції країни на ринку двигунів та електродвигунів. Розвивається виробництво обчислювальної техніки, проте, головні позиції тут займає американський капітал, а в виробництві побутової техніки — японський. Британські фірми традиційно сильні у виробництві радіоелектронного обладнання (радари радіопередавачі) та засобів зв’язку. У приладобудуванні 2/3 вартості продукції припадає на наукові та промислові прилади, особливо на діагностичну та контрольно-вимірювальну апаратуру. Розвинуто також виробництво годинників та фотоапаратів.

Хімічна промисловість. Основними виробниками в галузі є 75 хімічних концернів. Найбільшими з них є «ІКІ», «Beecham group», «Glaxo Wellcome» Саме «ІКІ» є п’ятою компанією в світі за обсягами продажу хімічної продукції. Британська хімічна промисловість охоплює декілька груп товарів: основна хімія - виробництво кислот, лугів, солей; виробництво вибухових речовин добрив, засобів проти шкідників, ліків та парфумерії, лакофарбових товарів тощо.

Важливим продуктом основної хімії Великої Британії є сірчана кислота, на даний час основною сировиною для її виробництва є самородна сірка з США або сірчистий колчедан із Іспанії та Норвегії. Сірчану кислоту складно перевозити, тому заводи з її виробництва зосереджені там, де вона споживається хімічною промисловістю чи кольоровою металургією -  на північному заході та північному сході Англії.

Друга за значенням галузь хімічної промисловості - содова, або точніше -  виробництво лугів та хлору. Основною сировиною для неї є кухонна сіль найбільше родовище якої знаходиться на північному заході Англії. Саме тут розміщений найбільший район содової промисловості, річний обсяг продукції якої становить 2,6 млн. т. Із хімічних добрив у країні виробляють переважно азотні та фосфорні, менше калійні. Для виробництва азотних використовують азот, що отримують із повітря, для фосфорних- довозять фосфати з Марокко, Туніса та Алжира. Виробництво добрив зосереджено в місцях найбільшого споживання, тобто в районах землеробства - у Східній, Південно-східній  та Північно-східній Англії. До провідних компаній з виробництва шин належать «Данлоп холдінгс».

Легка промисловість є одним із найстарших видів виробництва у Великій  Британії. У цій сфері зайнято близько 690 тис. осіб, із яких більше половини - жінки. Основними районами розвитку легкої промисловості є Ланкашир Йоркшир, Ліверпуль, Манчестер. На острові Льюіс зосереджене виробництво вовняних тканин, переважно відомої на весь світ «шотландки». За  виробництвом вовняних тканин Велика Британія входить до числа світових   лідерів. Виробництво трикотажу розвинуте головним чином у Шотландії Мідленді, лляних тканин - у Північній Ірландії. Велика Британія здавна спеціалізується на виробленні шкіри і є світовим експортером шкіряних виробів. Фабрики, що займаються шкіряним виробництвом, розташовані по території усієї країни, однак значна їх частина зосереджена в Ланкаширі, Йоркширі, Мідленді, околицях Лондона. Країна займає одне з провідних місць у світі за виробництвом взуття, щорічно продається більше 200 млн. пар взуття. Швейна промисловість Великої Британії є однією з найпотужніших у Європі, основними центрами є Лондон, Лідс і Манчестер.  

Харчова промисловість. Асортимент виробленої продукції цієї галузі досить різноманітний. У Великій Британії склалося потужне виробництво хлібобулочних і кондитерських виробів, шоколаду і какао. Більш 2/3 усього хліба виробляється в автоматизованих пекарнях, практично без втручання людини. Велика Британія постачає на експорт близько 30% світового шоколаду. Також країна спеціалізується на виробництві фруктових джемів і готових фруктових начинок для пирогів, що експортуються в різні країни світу. Щорічно країна експортує більше 700 т. свіжоморожених фруктів і близько 120 т. морожених овочів. Серед м'ясних продуктів переважає виробництво шинки і бекону - традиційних англійських продуктів. Широко розповсюджений випуск алкогольної продукції, всесвітньою популярністю користуються шотландський скроні, джин, ель. В харчовій промисловості лідирують такі компанії як «Unilever» (з Голландією) (2 місце за виробництвом чаю та комбікормів, 3-4 за переробкою фруктів, овочів та риби) та «ВАТ Industries» (20% світового ринку цигарок).

Сільське господарство. Велика Британія займає 6 місце серед країн — членів ЄС за обсягом виробництва сільськогосподарської продукції. В середньому на одного працівника виробляється продукції на 25,7 тис. євро. Сільськогосподарські землі країни нараховують 58,3 млн. га, що складає близько 76% території країни. Для Великої Британії характерна наявність великих землевласників — лендлордів, які здають частини своїх земель в оренду фермерам.(хоча частина фермерів уже викупили свої наділи й володіють ними на постійній основі). Сільське господарство країни належить до найбільш механізованих у світі і має високу продуктивність, при мінімумі залучення трудових ресурсів (1,4%). У структурі сільськогосподарського виробництва переважає тваринництво (60%) через наявність потужної кормової бази та обмеженість якісних ґрунтів для землеробства.

Молочне тваринництво відіграє важливу роль у сільському господарстві Великої Британії. Поголів’я ВРХ становить більше 9,7 млн. голів. Слід зазначити, що натуральне молоко знаходить більш широке застосування, ніж кисломолочні продукти. Виключення складає Північна Ірландія, де зосереджене основне виробництво иолочних продуктів. Розведенням молочної худоби займаються переважно на південному заході Англії. У країні є всі умови

для розведення овець. Поголів’я овець складає 22 млн голів. Велика увага приділяється виведенню нових порід, як м’ясних, так і тонкорунних

(Шотландія). Свинарство особливо розвинене в східних районах Англії. До 30% свинини йде на виготовлення бекону, а решта на виробництво м'ясних продуктів. Поголів’я свиней складає 4,3 млн. голів.

Оскільки Велика Британія є морською державою, традиційним промислом вважається рибальство. Частка риби складає до 80% загального улову. Основна маса риби виловлюється у водах Кельтського моря, на заході і півновчі Шотландії, півдні Англії. Основні рибні порти - це Кінгстон-на-Халлі, Грінсбі, Флітвуд, Північний Шилдс, Абердин та ін.

У рослинництві майже 60% ріллі зайнято багаторічними травами, більш 28% - під зерновими культурами (в тому числі 15% - пшеницею, 11% -  ячменем); 12% під технічними культурами (рапсом, цукровим бурякои льоном) та кормовими культурами (включаючи картоплю) (табл. 4). Валові збори пшениці в 2011 р. становили 15,2 млрд т. Основні райони землеробства Схід та Південний Схід Англії. Також у країні багато фруктових садів. У 2011 р. було зібрано 398 тис. т. фруктів

Таблиця 4

Валові збори сільськогосподарських культур у 2011 р., млн. т.

Велика	Пшениця	Фрукти	Овочі	Цукровий буряк	Ріпак	Картопля
Британія	15,257	0,398	2,503	8,400	2,564	5,215

Сільське господарство країни користується значною підтримкою держав та отримує дотації з бюджету ЄС. За такими продуктами як пшениця, ячмінь овес, свинина обсяги виробництва перевищують обсяги споживання, тоді як за картоплею, бараниною, яловичиною, вовною, цукром, яйцями обсяги виробництва нижче їхнього споживання. Через це велику кількість продуктів харчування країна довозить з інших країн. Наприклад, вона імпортує 4/5 вершкового масла, 2/3 цукру, 50% пшениці та бекону, ¼ спожитої яловичини та телятини.

Транспорт. Велика Британія є острівною країною, відповідно усі основні перевезення та торгівля проходять за допомогою морського (86%) вантажообороту та повітряного транспорту. На автомобільний транспорт  припадає 75% внутрішніх перевезень, на залізничний - близько 20%.

У Великій Британії нараховується більше 300 морських портів, щорічний вантажообіг яких перевищує 140 млн. т. Найбільшими портами є: Лондон Ліверпуль, Глазго, Саутгемптон, Гулль, Харідж. Із континентом країна пов’язана тунелем під протокою Ла-Манш, багаточисельними паромами - з Данією, Швецією, Норвегією, Голландією, Францією.

Країна має значну довжину автомобільних доріг (394 тис. км - 16 місце світі), з яких 3,5 тис. км, є швидкісними автобанами. Велика Британія займає одне з перших місць у світі за густотою автомобільних доріг (1580 км на 1000 км²). Автомобільний транспорт відіграє найбільшу роль у внутрішніх вантажних перевезеннях. Швидкісні автомагістралі, що простягнулися з півня на південь, пов'язують різні частини країни.

Із кожним роком у країні скорочується мережа залізничних доріг, станом на 2011 р. їхня загальна довжина складала 16,4 тис. км, близько 5 тис. із них електрифіковані. Найдовшою є електрифікована магістраль Лондон — Единбург, якою потяги рухаються зі швидкістю 160 км/год. Важливими залізничними вузлами є Лондон, Ковентрі, Глазго, Карлайл, Манчестер, Лідс, Шеффілд тощо. Також знижується значення річкового транспорту. Основні судноплавні ріки - Темза, Северн, Дувр, Трент.

Швидко розвивається авіаційний транспорт. Провідною авіаційною компанією є «Брітіш Еруейз», У країні нараховується близько 50 міжнародних аеропортів, із яких найбільшими є Хітроу та Гетвік. Мережа газопроводів і нафтопроводів прокладена переважно на дні Північного моря, загальна їх довжина складає 19,6 тис. км (2010 p.).

Зовнішньоекономічні зв’язки. Велика Британія займає важливе місце у світовій економіці. За підсумками 2012 р. країна мала негативний торговий баланс. Експорт становив 474,6 млрд. дол. (аерокосмічне обладнання, хімікати, ліки, автомобілі, зброя, наукове та медичне обладнання тощо). Основними партнерами країни по експорту є ФРН (11,5%), США (10,6%), Нідерланди (8,9%), Франція, Ірландія та Бельгія. В імпорті країни (642,6 млрд. дол.) представлені бавовна, сірка, вовна, залізна руда, тютюн, продовольчі товари та ін. Основними торговими партнерами по імпорту є ФРН (12,5%), Китай (8,1%), Нідерланди (7,3%.), США, Франція та Бельгія.

Помітну роль відіграє Велика Британія і на світовому фінансовому ринку. В країні діє більше 200 комерційних банків, серед них найбільші активи мають Royal Bank of Scotland, Berkley Bank, Lloyd's. Тут розміщені важливі товарні та фондові біржі, країна є членом багатьох фінансових організацій: МВФ, МБРР, Світового банк), Європейського інвестиційного банку, Паризького та Лондонського клубів-кредиторів. Обсяг прямих іноземних інвестицій на 01.01.2013 р. становив 1,3 трлн. дол., за цим показником Велика Британія займає третє місце в світі.

Однією з форм зовнішньоекономічної діяльності Великої Британії є туризм, щороку країну відвідують близько 20 млн. туристів (5 місце в світі), 14% із них є футбольними вболівальниками. Щорічно до бюджету країни туризм приносить 3,5 млрд. дол. прибутку.

Цікаві факти

1.     До XIX ст. не було ніякого поділу на часові пояси, скрізь визначали час за Сонцем. Необхідності в часових зонах не було, тому що не було швидкісного транспорту. Уніфікацію зумовив розвиток залізниць в Англії, тому що із-за розбіжностей часу в кожному місті було дуже важко скласти нормальний розклад. Саме залізничні компанії домоглися того, щоб на всій території країни був один часовий пояс за Гринвічем. А потім поступово система часових поясів почала поширюватися по світу.

2.     Спікер, що відкриває засідання англійського парламенту, як відомо, досі за традицією сидить на мішку з вовною. Цей звичай родом із середньовіччя, коли Англія була головним експортером вовни і вовняних виробів до Європи і вважалася провідним виробником як за якістю, так і за кількістю матеріалу. Символізуючи національне надбання країни, Лорд-канцлер сидів і сидить на мішку, набитому шерстю. Єдина зміна традиції - мішок набивають вовною не тільки виробництва Великобританії, але й інших країн Співдружності, що символізує єдність цих країн.

3.     Знамениті шапки гвардійців зроблені з хутра північноамериканського ведмедя-грізлі. В офіцерів шапки більш високі і більш блискучі. Справа а тому, що їх роблять із хутра самця, а шапки рядових і унтер-офіцерів - із хутра самки грізлі (він не настільки ефектно виглядає). Така шапка важить близько трьох кілограмів.

4.     Знаменитий англійський лабіринт Longleat Hedge Maze складається з 16000 дерев англійського тису і є найдовшим у світі. Його сформував у 197S році дизайнер Грег Брайт (Greg Bright), площа лабіринту складає 0.6 га (60 соток), довжина всіх ходів – 2,7 кілометра На відміну від більшості подібних споруд, цей лабіринт тривимірний, тому що всередині нього знаходяться шість дерев'яних містків, із яких можна побачити і оцінити маршрут. У центрі лабіринту знаходиться оглядова вежа, яка є кінцевою його точкою, звідки можна ще раз розглянути в подробицях увесь комплекс.

             

Запитання для контролю

1.       Визначте основні риси суспільно-географічного положення Великобританії.

2.      Дайте господарську оцінку природних умов та ресурсів Великобританії.

3.      Проаналізуйте сучасну демографічну політику Великобританії, визначте проблеми іноземних мігрантів.

4.      Охарактеризуйте особливості деформування господарства Великобританії, його розвиток після другої світової війни, вплив НТР та європейської інтеграції.

5.  Назвіть прогресуючі райони нових галузей на сході та південному сході Англії та основні причини їх виникнення.

Тести

1.      До території Великої Британії входять острови: а) Рюген; б) Мен; в) Гельголанд; г) Нормандські.

2.      Основною адміністративною одиницею Великої Британії є: а) область; б) графство; в) гемайнде; г) департамент.

3.      Найвища точка країни — г. Бен-Невіс знаходиться в: а) Грампіанських горах; б) Пенінських горах; в) Південно-Шотландському нагір’ї.

4.      Встановіть співвідношення:

Мінеральний ресурс

а)         нафта

б)         природній газ

в)         залізна руда

г)         кам’яне вугілля

д)         каолін

5.      Ліси займають ... % території країни: а) 27; 6)9; в) 33; г) 12.

     6.  Знайдіть вірне твердження: за конфесійною приналежністю: а) ірландці є англіканцями; б) шотландці є пресвітеріанами; в)    англійці є католиками.

     7.  Перерахуйте міста, що входять до складу Англійського мегалополіса.

     8. Які ТНК працюють в галузі машинбудування? a) «British Steel»; б) «Rolls-Royse»; в) «ІКІ»; г) «British Leyland».

    9.  Чи є Велика Британія імпортером газу та нафти? а) так; б) ні.

   10. Найбільша частка електроенергії в країні виробляється на: а) ТЕС; б)ГЕС; в)АЕС.

   11.Яка компанія Великої Британії приймає участь у міжнародному концер «Airbus»?

a) «Glaxo Wellcome»; б) «Rolls-Royse»; в) «British Aerospace».

12. Назвіть головні експортні продукти харчової промисловості країни: а) шоколад; б) сир та молочні продукти; в) морожені овочі та фрукти;

г)         бісквіти; д) бекон та шинка.

13. Чи виготовляється відома тканина «шотландка» на о. Льюіс? а) так; б) ні.

14.  Найбільшою хімічною компанією країни за обсягом виробленої продукції« a) «Glaxo Wellcome»; б) «ІКІ»; в) «Beecham group».

15. Провідною галуззю тваринництва країни є: а) вівчарство; б) розведення великої рогатої худоби; в) свинарство.

16. Основним районом землеробства країни є:

а)         Північна Англія; б) Шотландія; в) Південно-Східна Англія.

17. Встановіть співвідношення між паромними переправами:

Велика Британія        -  Інші країни

а)         Дувр                                      1. Остенде;

б)         Ньюкасл                                 2. Кале,

в)         Пул                                        3. Гетеборг;

г)         Рамсгейт                                4. Шербур.

18.  Найбільшим аеропортом країни є; а)Хітроу; б) Орлі; в)Гетвік; г) Шопена.

19.  У 2012 р. Велика Британія мала негативний торговий баланс: а) так; б) ні.

20.  Виплавка етапі в країні становить:

а) 22 млн. т.,' б) 9,8 млн. т.; в)18 млн. т